Античний театр народився з невеличких народних
вистав, що були традиційними на святкуваннях, присвячених богові Діонісу, який
був покровителем творчих сил природи і пізніше вважався богом виноробства та
розваг. Спочатку вистави ставили просто неба, але вони швидко набули такої
популярності, що почалося будівництво спеціальних приміщень, удосконалення
технічних засобів та інсценізацій нових драм.
В античному театрі грали тільки чоловіки, спочатку
вистава являла собою діалог одного актора з хором, тільки пізніше число акторів
збільшувалось. Грали античні актори в масках, які не тільки відображали
характер героя, робили голос актора голоснішим.
Учасники вистави взували котурни — спеціальне взуття на високій підошві, аби
глядачі бачили, що відбувається на сцені.
І традиційно в основі сюжету античних вистав лежали міфи,
а цінність драми оцінювалась авторською інтерпретацією міфу: наскільки
трактування відомого сюжету висвітлювало проблеми сучасності, які моральні та
філософські проблеми порушив автор у
своєму творі. Давні драматурги та актори заклали
у мистецтво і силу впливу на людські душі, і виховне та філософське начало
мистецтва.
Комедії античності так само з’явились з народних
вистав. Кажуть, комедії були більш популярними в стародавньому Римі, а трагедії
— у Греції. Але ж і комедії не просто розважали глядачів, а й висміювали вади
людей та суспільного ладу. Була традиція створювати образи реальних громадських
діячів, до того ж під справжніми іменами: в комедіях Арістофана ми зустрінемо
образи Сократа, Софокла та інших відомих осіб античності.