Античний театр  народився з невеличких народних вистав, що були традиційними на святкуваннях, присвячених богові Діонісу, який був покровителем творчих сил природи і пізніше вважався богом виноробства та розваг. Спочатку вистави ставили просто неба, але вони швидко набули такої популярності, що почалося будівництво  спеціальних приміщень,  удосконалення технічних засобів та інсценізацій нових драм.

В античному театрі грали тільки чоловіки, спочатку вистава являла собою діалог одного актора з хором, тільки пізніше число акторів збільшувалось. Грали античні актори в масках, які не тільки відображали характер героя, робили голос актора голоснішим. Учасники вистави взували котурни — спеціальне взуття на високій підошві, аби глядачі бачили, що відбувається на сцені. 

І традиційно в основі сюжету античних вистав лежали міфи, а цінність драми оцінювалась авторською інтерпретацією міфу: наскільки трактування відомого сюжету висвітлювало проблеми сучасності, які моральні та філософські проблеми порушив автор у своєму творі. Давні драматурги та актори заклали у мистецтво і  силу впливу на людські душі, і виховне та філософське начало мистецтва.

Комедії античності так само з’явились з народних вистав. Кажуть, комедії були більш популярними в стародавньому Римі, а трагедії — у Греції. Але ж і комедії не просто розважали глядачів, а й висміювали вади людей та суспільного ладу. Була традиція створювати образи реальних громадських діячів, до того ж під справжніми іменами: в комедіях Арістофана ми зустрінемо образи Сократа, Софокла та інших відомих осіб античності.